Юрій Данильченко: «Розкрити зухвалий теракт біля Палацу спорту було справою честі для всіх правоохоронців Харкова»

На що сподіватися харків’янам? Чи є в силовиків регіону методи й засоби для боротьби з терористичними й диверсійними проявами? Запитаємо у прокурора Харківської області Юрія Данильченка.

 

— Харків і область протягом останніх місяців намагаються залякати диверсіями й створити враження, що тут багато незадоволених нинішнім ладом. Щодо останніх жахливих актів тероризму, внаслідок яких постраждали люди. Є поранені й у пабі «Стіна», і біля будівлі суду, і біля Палацу спорту. В останньому випадку — загиблі. Тут правоохоронні органі виявилися на висоті — злочинців затримано. У найкоротший термін розкрито безпрецедентно зухвалий злочин. У чому успіх? В удачі? У здатності професійно сконцентруватися в екстремальних умовах?

— Так, справді, у найкоротший термін розкрито страшний злочин, затримана особливо небезпечна злочинна група. Всі ми напевно усвідомлюємо, у який час і в якому регіоні живемо. Зовсім поруч зона збройного конфлікту, де сконцентровані різні фахівці диверсійно-розвідувальної діяльності. Хіба в такому оточенні ми можемо дозволити собі бути незібраними, непрофесійними, небоєготовними?
Не хочу нікому співати дифірамби, але сьогодні Служба безпеки України в Харківській області справді відповідає вимогам нашого складного часу. Зібрана гарна команда і в особі керівника Управління СБУ по Харківській області Олександра Пивовара, і в особі багатьох його підлеглих, справжніх професіоналів. Знаєте, між нами, та й іншими керівниками силових структур в області, склалися нормальні робочі відносини.

Прокуратура робить усе для координації дій силового блоку регіону. Повірте, ці чотири доби з моменту вибуху біля Палацу спорту й до моменту затримання не спали всі: і міліція, і СБУ, і прокуратура. Розкрити цей злочин було справою честі для всіх правоохоронців Харкова. Слід зазначити, що це не перший теракт, розкритий у Харкові. Не менш якісно спрацювали силовики й у випадку вибуху в пабі «Стіна». Слідчим шляхом були встановлені й ті, хто приніс цю бомбу в кафе, і ті, хто її здетонував. Жінка, яка завела механізм, нині перебуває в СІЗО, інші — у розшуку.

— СБУ досить кваліфіковано й вчасно намагається виявляти тих, хто готує теракти, диверсії, не ідеологічних ворогів, а осіб, схильних саме до скоєння таких злочинів. Важко сказати, скільки у відсотковому відношенні потенційних правопорушників попадає в їхнє поле зору. Можу лише зазначити, що їх чимало. Загалом, на мою думку, ситуація в області контрольована. Так, доводиться констатувати певну напруженість. Правоохоронцям не завжди вдається запобігти спробам залякати населення, посіяти паніку. Але Харківщина живе трудовим, буденним життям. І я не думаю, що ми допустимо, щоб цей повсякденний ритм було порушено.

Як показують допити затриманих диверсантів і терористів, найчастіше вони діють не з ідеологічних міркувань, а через бажання легко заробити чималі гроші. Хоча чим закінчуються такі «заробітки» — і для них, і для суспільства — всім нам, на жаль, відомо. Приміром, за теракт, який забрав 4 людські життя, зловмисники мали одержати 10 тисяч доларів. Але чи можна оцінювати життя? Очевидно, для когось у нього-таки є ціна.

Ще зазначу. Люди, які скоюють ці страшні злочини, як не дивно, самі по собі не «заряджені» на терористичні акти. Готові викрикувати гасла, брати участь у протестних мітингах, але не більше. Настрой різко змінюється після вербування. Коли ставлять певні цілі й завдання, проводиться певна ідеологічна робота, після російських тренувальних таборів повертаються зовсім інші люди, із зовсім іншим ступенем суспільної небезпеки.

— Юрію Броніславовичу, відомо, що напередодні вибуху біля Палацу спорту планувався ще один теракт. Відкрийте, якщо можливо, таємницю слідства, який вибух у Харкові не пролунав?

— У ніч перед вибухом біля Палацу спорту була затримана група, яка мала абсолютно конкретне завдання і їхала в нічний клуб для здійснення жорстокого, зухвалого терористичного акту. Це мав бути вибух у нічному клубі «Жара», де завжди збирається велика кількість молоді, зокрема й патріотично налаштованої. Важко собі уявити, яка там могла бути кількість жертв. Знаряддя злочину було підібране підвищеної потужності, снаряд, здатний у момент вибуху завдати величезних руйнувань. ЗМІ переважно після 22 лютого говорили про наслідки вибуху біля Палацу спорту. Але повірте, якби теракт, який терористи планували здійснити напередодні, не відвернули, жертв було б у рази більше.

Так, можна казати, що харківські міліціонери не допрацювали на проспекті маршала Жукова, не запобігли, не захистили людей. Але у світі немає правоохоронної системи, яка давала б стовідсотковий результат. Якби така спецслужба існувала, напевно, не було б і 11 вересня в США, і трагедії у Франції, і жертв у Харкові.

Ми, до речі, наполягали на тому, щоб усі заходи проводилися в одному місці, на невеликій території, де було більше можливостей гарантувати безпеку учасників акцій, але нас, на жаль, почули не всі.

— Версії вибуху біля Палацу спорту досі залишаються темою для дискусій.

— Нині достовірно встановлено, що це була армійська протипіхотна міна з великою уражальною дією. Про це докладно йшлося у звітах експертів. Тож залишимо всі пусті розмови. Можу лише додати, що снаряд було встановлено чітко в напрямку руху колони. Слідство має у своєму розпорядженні запис із камери спостереження, на якій видно, як відбувалося закладання в нічний час. Це було після години ночі, коли в місті відключають вуличні ліхтарі. На записі видно силуети машин і зловмисників. Тільки ця «картинка» читається з погляду дня сьогоднішнього, коли ми розуміємо, що саме відбулося. А тоді, вночі, оператор, якби й подивився на монітор, навряд чи б щось помітив на темному екрані.

Злочинці сьогодні дають свідчення. Ні, вони не перетиналися, хоча ми розуміємо, що ними керують з одного центру, з Російської Федерації. Ми знаємо імена деяких кураторів. Виходячи з показань затриманих, їх вербують офіцери ГРУ. Так, диверсантів серйозно готують, вони проходять вогневу, тактико-технічну підготовку, тренування по мінно-підривній справі.

— Те, що вибухнула потужна армійська міна з великим сектором ураження, а жертв не так уже й багато завдяки автомобілю, що з’явився в зоні вогню, — ще одна удача? Хоча якось безглуздо говорити про удачу в цьому контексті.

— Ті, хто давав команду на приведення в дію міни, не бачили автомобіля, що прикривав, певною мірою, колону. Це справді щасливий збіг обставин для багатьох людей, які перебували там. «Газель» прийняла на себе більшу частину уражальних елементів, інакше були б десятки потерпілих.

— Чимало відомих політиків авторитетно заявляють: вони мають достовірну інформацію, що, зокрема у Харкові, цієї весни готуються бунти, погроми з усіма наслідками, які випливають, про те, що на кордоні Харківської області зосереджені значні військові ресурси...

— У мене немає відчуття, що майбутня весна — це період якихось важких, непередбачуваних подій у Харкові. За тією інформацією, яку я маю, ситуація контролюється серйозно й відповідально. ХНР у нас не вийде. І її прихильники запізнилися. Правоохоронні органи з громадськими організаціями й місцевою адміністрацією спрацювали вчасно й на випередження.

— Багато гучних затримань і якось мало гучних судових процесів...

— За минулий рік і два місяці нинішнього в Харківській області затримано понад 60 осіб. Під вартою на сьогодні — 12. Усіх інших обміняли під час виконання мирного плану Президента країни. Не можу коментувати ці процеси, обмінами повністю займалася служба безпеки. Я глибоко переконаний, що життя наших солдатів безцінне, і ми зобов’язані зробити все для їхнього звільнення. Однак ті, хто займався диверсійною діяльністю, рано або пізно змушені будуть відповісти за свої злочини. Кримінальні справи не закриті.

— Що ви як прокурор області відчуваєте, коли вкотре читаєте в пресі, в Інтернеті: наступне місто, яке буде взяте ополченцями, — Харків. Нас там чекають тисячі харків’ян...

— Харківське СІЗО чекає на цих гостей... Ну подумайте, тверезо оцініть, що відбулося з нами за останній рік. Хіба в страшному сні могло таке наснитися? Не думаю, що харків’яни або жителі інших регіонів хочуть, щоб ця біда прийшла в їхнє місто, двір, дім. Обласна влада, громадськість, правоохоронці роблять усе, щоб цього не допустити.

З ДОСЬЄ «Голосу УкраЇни»
В органах прокуратури Юрій Данильченко почав працювати в 1984 році, після закінчення Харківського юридичного інституту — слідчим, старшим помічником прокурора Миколаєва, прокурором районів міста, очолював прокуратуру Кіровоградської області з 2001-го по 2004 рік, потім — Миколаївської області в 2004—2005 роках. Потім в 2005-му пішов з органів прокуратури й більшу частину часу працював у банку «Надра». У травні 2014 року повернувся на посаду першого заступника прокурора Києва. У серпні 2014-го представлений прокурором Харківської області.

 

Микола КОСИЙ

 

Джерело: "Голос України" від 13.03.2015