Контраст contrast
Шрифт Очистити
Сховати налаштування
 
10.09.2018

Проблемні питання, що виникають з приводу обчислення строків досудового розслідування після повернення судом прокурору обвинувального акту, клопотання для усунення виявлених недоліків

Особливої актуальності питання визначення та обчислення строків досудового розслідування у кримінальному провадженні набуло в умовах реформування кримінального процесуального законодавства України, адже після внесення змін до КПК України, прийнятих парламентом у 2017 році, визначено чіткі строки досудового розслідування, що зумовлює низку проблем у практичній діяльності.

Євгенія Говорун
прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Харківської області
юрист 1 класу



Одним з дискусійних запитань у юридичних колах є обчислення строків досудового розслідування після повернення судом прокурору обвинувального акта, клопотання для усунення виявлених недоліків.
 
Згідно з відомостями, розміщеними на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (станом на 24 серпня 2018 року), суддями лише за липень 2018 року повернуто прокурорам 197 обвинувальних актів, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору для усунення недоліків. Безсумнівно, частина з них буде скасована апеляційними судами, однак кількість повернутих для доопрацювання обвинувальних актів, клопотань стабільно висока.
 
У пункті 3 ч. 3 ст. 314 КПК України зазначено, що в підготовчому судовому  засіданні суд може прийняти рішення про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.
 
Разом з тим таке лаконічне законодавче формулювання на практиці викликає низку проблем, пов’язаних із практичною реалізацією цієї норми, та досить часто призводить до необґрунтованого розширювального її тлумачення.
 
З аналізу судової практики встановлено, що у суддів поки не сформувався однозначний погляд щодо повернення обвинувального акта, клопотання прокурору (окрім підстав, визначених у ст. 291, 293 КПК України), а також у випадку недотримання прокурором вимог ст. 219 КПК України.
 
Щодо повернення обвинувальних актів прокурорам через недотримання строків досудового розслідування наявні різні трактування норми закону і, відповідно, різні шляхи вирішення на практиці.
 
Дехто із суддів вважає, що затвердження обвинувального акта поза межами строків досудового розслідування тягне за собою повернення такого обвинувального акта відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.
 
Так, згідно з ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 грудня 2017 року у справі № 303/2159/14-к, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області, повернуто обвинувальний акт прокурору, у тому числі з підстав недотримання органом досудового розслідування вимог ст. 219 КПК України. Судді дійшли висновку, що затвердження обвинувального акта відбувалося поза строками досудового розслідування, у зв’язку з чим підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
 
Однак не всі судді погоджуються з такою позицією, а перважно керуються тим, що суддям першої інстанції під час попереднього судового розгляду не слід вирішувати питання щодо строків досудового розслідування та надання оцінки належності та допустимості затвердженого обвинувального акта прокурором поза такими строками.
 
Зокрема, згідно з ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 квітня 2015 року у справі № 310/9055/14-к задоволено апеляційну скаргу прокурора та скасовано ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 9 лютого 2015 року, якою обвинувальний акт повернуто прокурору, у тому числі з підстав проведення процесуальних дій поза межами строку досудового розслідування. Колегія суддів звернула увагу на те, що повернення обвинувального акта з таких підстав не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Вказано, що оцінку доказів на предмет їх належності та допустимості суд надає після встановлення обставин під час судового розгляду, а не під час підготовчого судового засідання.
 
Водночас є судді,  які доволі своєрідно трактують норми закону щодо повернення обвинувальних актів, які складені по закінченню строків досудового розслідування.
 
Так, згідно з ухвалою Кілійським районним судом Одеської області від 31 січня 2018 року у справі № 502/617/14-к обвинувальний акт повернуто прокурору у зв’язку з невідповідністю його вимогам ст. ст. 291, 219 КПК України. Зокрема, у судовому засіданні встановлено, що обвинувальний акт складено за межами процесуальних строків, з огляду на таке: з реєстру матеріалів кримінального провадження випливає, що повідомлення про підозру вручене обвинуваченому 8 листопада 2013 року, тому з цього часу відповідно до ст. 219 КПК України, розпочинається відлік строк досудового розслідування; 16 грудня 2013 року постановою заступника прокурора області  продовжено строк досудового розслідування до 3 місяців, тобто до 8 лютого 2014 року, і більше рішень про продовження строку досудового слідства не приймалось, що підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування; відповідно до ухвал судів, у тому числі й апеляційної інстанції, встановлено, що до 29 червня 2017 року (дата складання останнього обвинувального акта) належного обвинувачення висунуто не було; отже, встановлений у п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового слідства закінчився 8 лютого 2014 року, а обвинувальний акт складено 29 червня 2017 року, тобто за межами  процесуальних строків, тому він не відповідає вимогам процесуального закону.
 
В ухвалі Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2018 року у вказаній справі порушення строків досудового розслідування не визнається  через повернення обвинувального акта прокурору, адже  послідовність приписів, передбачених нормами закону свідчить про те, що обвинувальний акт складається після завершення досудового розслідування, отже, його складання не потребує продовження строку досудового розслідування, оскільки воно вже завершено.
 
Тобто колегія суддів дійшли висновку, що затвердження обвинувального акта не обов’язково має відбуватися у межах строків досудового розслідування. Вказана думка суду є досить категоричною та неоднозначною та радше зумовлює виникнення більше запитань, аніж дає відповіді.
 
Слід зауважити, що наразі узагальнюючої практики суду щодо повернення обвинувального акта прокурору з підстав його затвердження поза строками досудового розслідування, на жаль, немає, а практика винесення судами ухвал за таких обставин не є одностайною.
 
Спробуємо розібратися, що ж відбувається зі строками досудового розслідування у випадку винесення судом ухвали про повернення обвинувального акта прокурору, яка набрала чинності.
 
Варто наголосити, що в період дії КПК України 1960 року застосовувався інститут додаткового розслідування, що піддавалось критиці як теоретиками, так і практичними працівниками. На відміну від процедури повернення обвинувального акта інститут додаткового розслідування передбачав проведення додаткових слідчих дій для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб або для кваліфікації дій обвинуваченого за іншою статтею, а в окремих випадках - як можливість  уникнення винесення судом виправдувального вироку.
 
Натомість чинний КПК України обмежив суддів у прийнятті рішень відповідно до пункту 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, лише коли обвинувальний акт, клопотання не відповідають вимогам ст. 291 КПК України. Обвинувальний акт, який підписується і затверджується прокурором, має відповідати вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, стосовно викладу як об’єктивної, так і суб’єктивної сторони вчиненого кримінального правопорушення, а також повних даних щодо особи обвинуваченого. Відсутність в обвинувальному акті таких відомостей унеможливлює якісно і повною мірою здійснення розгляду кримінального провадження судом та є підставою для повернення обвинувального акта.
 
При цьому з огляду на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 жовтня 2012 року № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» прокурор позбавлений можливості проведення будь-яких слідчих або інших процесуальних дій, крім тих, що зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта. 
 
Однак зафіксовано випадки, коли судом прямо вказується на необхідність проведення низки слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, що, у свою чергу, потребує певних затрат часу, які мають бути проведені у рамках строків досудового розслідування.
 
Справедливим є зауваження К.В. Легких, що положення ч. 8 ст. 223 КПК України забороняють проведення слідчих (розшукових) дій після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду під час судового провадження, бо інакше інститут повернення обвинувального акта повністю відповідатиме інституту повернення справи на додаткове розслідування.
 

Законодавець у ст. ст. 219, 294 – 295-1 КПК України визначив строки досудового розслідування, порядок їх обчислення та продовження.
Проте у вказаних статтях чи будь-яких інших нормах КПК України не визначають, що відбувається зі строками після того, як досудове розслідування завершено та у провадженні прийнято рішення про направлення обвинувального акта, клопотання до суду, але з різних підстав їх повернуто прокурору.
 
У зв’язку з цим слід керуватися загальними положеннями КПК України, які регулюють досудове розслідування.
З прийняттям КПК України 2012 року введено у національне законодавство нове для нашої країни поняття «розумність строків».  
 

Відповідно до ч. 1 ст. 28  КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об’єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
 
Ключовим у вказаній нормі є посилання на неможливість перевищення закріплених строків. У діючому КПК України визначено загальні строки досудового розслідування, у зв’язку з чим, керуючись ч. 1 ст. 28 КПК України, навіть після повернення обвинувального акта прокурору строк досудового розслідування у такому провадженні не може перевищувати строки, закріплені у ст. 219 КПК України. Інакше ми обмежимо права та гарантії, передбачені чинним законодавством, які регулюють статус обвинуваченого, що, у свою чергу, потягне за собою звернення такої особи до суду з позовом про визнання дій протизаконними та стягнення спричиненої шкоди. А судова практика з таких питань, у тому числі у Європейському суді з прав людини, підтримує обвинуваченого, чиї права порушено.
 
Підсумовуючи викладене, вважаю, що після повернення обвинувального акта, клопотання прокурору строк досудового розслідування відновлюється та обчислюється з того моменту, коли такий обвинувальний акт був направлений до суду, та підлягає неухильному дотриманню з боку учасників кримінального провадження.

Джерело:
"Вісник прокуратури" №8 2018 рік

кількість переглядів: 9238