"Слобідський край": Пікнік без сміття. Харківські прокурори відвойовують у судах Печенізьке водосховище та борються з "брудними" туристами

21.11.2013

Засмічування лісу, земельні оборудки, незаконна рибна ловля – питання охорони довкілля з кожним роком стають дедалі актуальнішими. Що треба знати, аби не зіпсувати собі вікенд, читачам «СК» розповіла Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Тамара Кошель.

«Людина прийшла і рибалить – усе, крапка»


– У Харківській області є багато ставків. Непоодинокі випадки, коли водойми надані в оренду чи передані у приватну власність незаконно. Як удається боротися з махінаціями навколо водних об’єктів?


– Стосовно ставків, або великих, середніх і малих водних об’єктів, тут на перший погляд однакові, але дуже різні з юридичної точки зору випадки, які є як законними, так і незаконними. Зазначу, що ставок не передається в оренду. Це просто вода. В оренду, або у приватну власність, передається земля під ставком. Згідно з чинним законодавством, земля під водним об’єктом, а також захисна смуга території –  територія берега, ширина якої коливається від 25 до 100 метрів залежно від статусу водного об’єкта, вважається землею державного призначення, яка не може передаватися у приватну власність. Також є водоохоронна зона – 200 метрів від берега, але там не такий суворий режим.


Прокуратурою протягом останніх років виявлялися факти незаконної передачі цих земель у приватну власність. Як під водою, так і в прибережній смузі. Минулого року судами розглянуто дві кримінальні справи щодо осіб, дії яких призвели до  передачі земель державного призначення у приватну власність. Ще одна справа слухається з приводу одного з керівників органів земельних ресурсів щодо незаконної передачі землі прибережної смуги у приватну власність. Крім того, тут є і винятки. Адже водні об’єкти площею до трьох гектарів, та ті, що вважаються замкненою природною водоймою (тобто ставком, який не сполучається з іншими), можуть передаватись у власність. Нерідкі випадки, коли органи земельних ресурсів, органи водних ресурсів, або сільради неправомірно давали довідки, що водойма належить до категорії замкнених природних, на підставі чого люди отримували державні акти на право власності. Ми вносимо такі справи в ЄРДР – єдиний реєстр досудових розслідувань, а також заявляє  позови до суду стосовно позбавлення права власності осіб, яким надали водойму незаконно.


– А чи законно справляння плати за рибну ловлю на ставках?


– Стосовно ж рибальства, якщо в людини є тільки договір оренди землі під водою, він не дає право зариблювати водойму, ловити рибу і тим більше забезпечувати пропусками людей, оскільки рибна ловля – це загальне право людини на користування природними ресурсами. Людина прийшла і рибалить – усе, крапка. Однак є випадки використання водних живих ресурсів на підставі режиму експлуатації водних об’єктів. Тобто наукова організація розробляє відповідний документ, попередньо вивчивши флору і фауну об’єкта, яким передбачено час, яким видом риб можна зариблювати ставок і яку кількість риби можна виловлювати. Ця праця узгоджується рибоохороною та іншими органами. Під цей режим розробляються правила  любительської та спортивної ловлі, місця для рибної ловлі, і тільки після цього може брати плату. Однак навіть у цьому випадку є винятки. Діти, інваліди та учасники ВВВ можуть рибалити навіть на цих об’єктах безкоштовно. Проблема в тому, що частіше за все на водоймі можна зустріти тільки охорону, в якої, звісно, нема жодних документів. Однак людина може взяти ту перепустку-квиток, яку йому видала охоронець на ставку, та  звернутись  до рибінспекції або іншого контролюючого це питання органу з приводу законності таких дій. Якщо стягування грошей було проведено на незаконних підставах – у орендаря будуть неприємності.

Приватна «окупація» Печеніг


– Скажіть, чи є законним будівництво різних об’єктів на березі Печенізького водосховища? Адже це водойма питного призначення.


– Однозначно незаконно. На жаль, такі випадки непоодинокі. Минулого року ми звернулися до Господарського суду Харківський області з вимогою скасувати розпорядження райдержадміністрації (Печенізької) і визнання договорів оренди недійсними. Так, близько 20 гектар прибережної смуги Печенізького водосховища передано шести підприємствам для будівництва. Території різні – кому гектар, кому два, а одному навіть чотирнадцять. І все це вздовж водойми. А оскільки ландшафт там склався таким чином, що за берегом відразу йде ліс, то виходить, що для забудови віддали як землю прибережної смуги, так і землі лісового фонду. Забудова, як написано, була для рекреаційних потреб, тобто для відпочинку. Але фактично все має забудовуватись будиночками відпочинку для працівників цих же фірм. А це, по суті, приватна забудова. Земельним кодексом заборонено будівництво і навіть розорювання земель у прибережній захисній смузі. Ми подали шість позовів, у яких просили визнати недійсними ці договори. Ці позови пройшли всі інстанції і були кожний по-різному розглянуті.  Вищий господарський суд подав всі справи на новий розгляд. На сьогодні два позови задоволені, в одному відмовлено  (прокуратурою області оскаржено у касаційному порядку), і три досі слухаються.


– Яка відповідальність покладається на відпочивальників, які  приїжджають до лісу,  річки, або водосховища?


– Йдеться про засмічування території. Адже засмічення – це збиток, який завдається державі. І збиток цей вираховується з площі засміченої землі та її вартості. Навіть якщо людина висипала піввідра сміття в неустановленому місці – це штраф. Приходить екологічний інспектор, фіксує факт, заміряє повіреною рулеткою, бере в районному відділенні земельних ресурсів грошову оцінку земельної ділянки та вираховує збиток. При цьому викопати яму, закинути сміття та закопати яму, як це часто роблять, теж не можна. Єдиний вихід – забирати сміття із собою. І, до речі, позови з цих питань заявляються органами прокуратури досить часто. Для прикладу, ми проводили перевірку на Червонооскільському водосховищі   і натрапили на хаотичну зону відпочинку. Відпочивальники вирішили зробити централізоване звалище, навіть обгородили його.  З життєвої точки зору вони праві, адже баків нема, та й сміття напевно прибирали і складали в одну купу. А от з юридичної – ні.


Артем БОГДАН інтерв’ював

Джерело: "Слобідський край", № 139, 21 листопада 2013 р. 

http://slk.kh.ua/newspaper/num139-chetver-2013.html

кількість переглядів: 2372