"Слобідський край": Харківський Мегре

31.10.2015

Історії, що могли б стати сюжетом детективу


Сотні розплутаних особливо тяжких справ і безліч людських драм. За майже 30-річний досвід роботи в органах прокуратури у Юрія Демченка зібралось чимало гостросюжетних історій, хоч бери детективний роман пиши або фільм знімай.

Бойове хрещення


За плечима харківського Мегре багато розкритих справ. У прокуратурі Харківського району Юрій Іванович з 1976 року, тут за п’ять років він пройшов хорошу школу від стажиста до старшого слідчого. Та своє «бойове хрещення» чоловік пам’ятає досі. 

Йому, вчорашньому випускнику, доручили розслідувати справу щодо вбивства електрострумом жінки в селищі Хорошевому.

– Приїжджаю, а там чоловік загиблої. Сидить, обхопивши руками голову від горя. Як з’ясувалося, він за професією електрик. Кинув від хати до сараю електропровід. Зазвичай провід не був підключений до мережі, тому жінка розвішувала на ньому білизну. А цього разу син, років п’яти, взяв та й увімкнув його в розетку. Нещасний випадок, – згадує ветеран.

Після цього Юрію Івановичу за більш як 28 років на посаді слідчого довелося пережити не одну людську трагедію, розплутати багато кримінальних справ і віднайти справедливість для тисяч людей.


Увага на деталі

Головне в професії слідчого – звертати увагу на деталі. Юрій Демченко завжди слідував цьому правилу. Так, на початку 80-х йому довелося розслідувати убивство пенсіонерки в селищі Мерефа. Жінка торгувала молочними продуктами на ринку і жила небідно. Земляки знали, що в неї можна взяти гроші в борг.

Тіло молочниці зі слідами удару від гантелі знайшли у криниці. На місці трагедії залишилися сліди від чеських кросівок. Дефіцитний товар на той час, лише одиниці могли собі дозволити таке взуття. Під підозру потрапив місцевий сержант міліції. У нього були саме такі кросівки. А ще міліціонер значився у борговій книжці молочниці – пенсіонерка позичила йому гроші на автомобіль.


Начебто все сходиться і справу можна передавати до суду. Докази вказували саме на правоохоронця, та й мотив вбивства в нього також був. Через це сержанта вже й з органів звільнили. Однак  один нюанс не давав покою слідчому Демченку. Кросівки міліціонера і ті, що фігурували у справі, не збігалися на два розміри. Тож справу Юрій Іванович не закривав й настирно продовжував шукати власника потрібних кросівок. І знайшов...

 

 Неймовірно, але вбивство сталося через ревнощі. Смерть молочниці була на руках дружини підозрюваного. Вона працювала продавчинею в універмазі, тож дефіцитний товар – чеські кросівки – придбала не тільки чоловіку, а й собі. Її взуття було саме того розміру, що й на знайденому відбитку на місці злочину.

 

У ході слідства з’ясувалося, що подружжя часто скандалило (жінці та чоловіку було  за 30 років). Дружина ревнувала чоловіка до пенсіонерки-молочниці, яку той підвозив на ринок і додому. Таким чином він відробляв частину свого боргу, взятого під покупку машини. Після чергового скандалу жінка вирішила позбутися суперниці. Вона чомусь вважала бабцю  відьмою. Вибрала момент, коли на вулиці було безлюдно. Вдарила пенсіонерку гантелею і скинула тіло в колодязь.

 

Сержант здогадувався, хто вбивця, але мовчав, і відсидів би за дружину, якби не скрупульозність слідчого.

 

У Юрія Демченка чималий послужний список, та розповідати про себе слідчий не любить. Каже, що просто завжди виконував свою роботу.

– Він ніколи не рвався до посад, не гнався за званнями та нагородами. Був слідчим-професіоналом, якому доручали особливо тяжкі справи, – розповідають про Демченка колеги по службі.

 

З 2004 року Юрій Іванович – на заслуженому відпочинку. Нещодавно слідчому виповнилося 75 років. В обласній прокуратурі ветерану-ювіляру вручили нагрудний знак «За довготривалу бездоганну службу в органах прокуратури». Прокурор Харківщини Юрій Данильченко відзначив, що такі люди, як Демченко, є взірцем відданості обраній справі, і нинішньому поколінню прокурорів є чому в нього повчитися.


Нюанс


Цікаво, що до органів прокуратури Юрій Демченко міг і не потрапити. З дитинства майбутній Мегре марив небом. Після закінчення школи він вступив до полтавського військового авіаучилища, але за станом здоров’я був змушений призупинити навчання.  Під час служби в армії Юрій намагався знову наблизитися до своєї мрії. Став курсантом школи радіомеханіків служби наземного забезпечення літаководіння, але знову підвело здоров’я.


Зі Ставрополя до Харкова Демченко переїхав у 24-річному віці. Спочатку працював шлифувальником на заваді, входив до складу оперативного комсомольського загону дружинників. А потім вступив на заочне відділення до Харківського юридичного інституту.

 

Юлія Міронюк

кількість переглядів: 681