24.05.2017

Марина Яловенко: Я люблю те, що роблю, і роблю те, що люблю

Того дня, коли ми записували це інтерв’ю, минало рівно 19 років відтоді, як підписано наказ про зарахування на роботу до органів прокуратури випускниці Харківського юридичного університету. І ось позаду – кілька посад, безліч керівників, сотні цікавих і складних життєвих і професійних ситуацій.

Знайомтеся: Марина Віталіївна Яловенко, старший радник юстиції, начальник відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення Прокуратури Харківської області.
 
 
Марино Віталіївно, наскільки я знаю із 19 років у прокуратурі Ви майже весь час працювали на напрямі нагляду за міліцією, потім – нагляду у кримінальному провадженні. Розкажіть трохи про свій професійний шлях.
 
– Починала помічником прокурора в прокуратурі Кіровоградського району Кіровоградської області. Близько місяця попрацювала на напрямі загального нагляду, а потім мені запропонували працювати на так званому нагляді за міліцією. І відтоді – міліцейський нагляд, слідство.
 
Рік була слідчим прокуратури, ще коли органи прокуратури розслідували вбивства. Кілька років була в декретній відпустці. А все інше – міліцейський нагляд.
 
– За весь цей час не було бажання змінити спеціалізацію?
 
– Було, звичайно. Колись мене захоплювала неосяжність загального нагляду. Адже у міліцейському нагляді керуєшся тільки Кримінальним і Кримінальним процесуальним кодексами, а в загальному нагляді – усіма можливими законами, це цілий «космос», усі можливі закони. Проте кілька разів, ще коли працювала в районній прокуратурі, я брала участь у загальнонаглядових перевірках і зрозуміла, що перевірка без кримінальної справи мені не цікава. Дуже люблю міліцейський нагляд, мені подобаються Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси. Зараз точно нікуди не хочу.
 
– Отже з професійним призначенням визначилися. Чим займаєтеся зараз? Які основні цілі та завдання вашого відділу?
 
– Відділ наглядовий, і наше глобальне завдання – забезпечення законності в кримінальних провадженнях, які розслідують слідчі територіальних органів поліції.
 
Робочий процес у нашому відділі організований таким чином: із 19 чоловік у відділі 11 – це зональні (за кількістю місцевих прокуратур). Їх завдання – порядок на території.
 
Зазвичай ранок зонального прокурора починається з того, що він читає зведення, аналізує інформацію про те, що відбувається на території і чи є якісь резонансні події, спірні моменти у кваліфікаціях тощо. Далі триває робота з прокурорами в місцевих прокуратурах, моніторинг ЄРДР.
 
Крім того, зональний прокурор стежить за процесуальними стадіями дотримання законності: дотриманням термінів розслідування, своєчасністю обрання запобіжного заходу, направлення обвинувальних актів до суду, правильністю укладання угод, дотриманням конституційних прав громадян. Тобто він всі стадії процесу відслідковує.
 
– Скарги теж розглядають зональні?
 
Так, розгляд скарг – це дуже важливий напрям роботи. Скарг від учасників процесу, на жаль, дуже багато. У минулому році відділ розглянув 3763 скарги. Фактично кожна друга скарга вимагає вивчення кримінального провадження. Від зональних я очікую, по-перше, об’єктивної оцінки якості розслідування та вжиття конкретних заходів для усунення порушень, по-друге – створення «живого» зв’язку із заявником, безпосереднього роз’яснення йому тих чи інших процесуальних ситуацій. Досвід свідчить, що десятихвилинна розмова більш корисна, ніж тривале листування. Тому, це дуже суттєвий пласт роботи для працівників мого відділу.
 
Не можна забувати і про розгляд скарг у судах. За минулий рік мої колеги брали участь у судових розглядах скарг на бездіяльність слідчих та прокурорів майже 80 разів.
 
Уже за перший квартал цього року відділ розглянув 756 звернень, з них 71 – від народних депутатів України. 
 
– Які завдання виконують інші працівники?
 
 
 
– Інші – це так звані темовики. Тобто прокурори, які не закріплені за конкретною територією, а займаються узагальненнями, вивченнями різних напрямів у цілому по області.
 
Наприклад, додержання законності під час розслідування злочинів, пов’язаних із невиплатою зарплати, – один із пріоритетів у нашій роботі. За однією із співробітниць нашого відділу закріплено напрям нагляду за якістю розслідування цих кримінальних проваджень. Вона здійснює моніторинг, спілкується безпосередньо з процесуальними керівниками та слідчими, які розслідують ці справи. Якщо треба, допомагає методично.
 
З-поміж інших пріоритетних напрямів – земля, бюджет, лісове господарство, медицина та корупція як окрема величезна ділянка роботи.
 
Також є темовик, за яким безпосередньо закріплено напрям дотримання конституційних прав. Він перевіряє законність закриття кримінальних проваджень щодо підозрюваних, які вже померли, або коли існує відмова потерпілих від обвинувачення.
 
Є співробітник, який вивчає всі виправдувальні вироки, відмови від обвинувачення, припинення справ за недоведеністю вини. Основна задача в цьому разі – об’єктивно розібратися в причинах незаконного притягнення особи до кримінальної відповідальності та зробити так, щоб помилки слідчих чи прокурорів більше не повторювалися.
 
За 2016 рік у відділі ми вивчили понад 4200 кримінальних проваджень. Якщо розділити кількість цих проваджень на кількість працівників та робочих днів, то вийде десь одне провадження на день. За результатами цієї роботи майже у 200 провадженнях скасовано постанови про закриття, процесуальним керівникам в райони направлено 368 листів рекомендаційного характеру.
 
Крім того, відділ проводить тематичні вивчення та перевірки організації виконання вимог наказів Генерального прокурора. Під час виїздів вивчено понад 2,5 тисячі матеріалів кримінальних проваджень. Також наша задача – навчання процесуальних керівників, їх професійний розвиток.
 
– Шалені цифри й надмірні обсяги роботи. Як оцінюєте результат? Що вважаєте позитивом?
 
– У розгляді заяв результатом є реальне вирішення конкретного питання заявника, відновлення порушеного права, отримання справедливого вироку, розкриття злочину. Візуєш, припустимо, відповідь на скаргу й розумієш, що людині стало краще: злочинця арештували або потерпілому повернули майно.
 
Під час вивчення кримінальних проваджень в порядку нагляду – це законний вирок. Як правило, до нас із приємним не ходять, тому ми частіше стикаємося із незаконними рішеннями, різного роду порушеннями вимог закону, неправильною кваліфікацією злочинів, ігноруванням прав потерпілих. У цьому разі наше завдання полягає у тому, щоб максимально оперативно усунути ці порушення та відреагувати на них.
 
– Зараз багато говорять, що суттєво зріс рівень злочинності – крадіжки, грабежі. Чи так це?
 
– Якщо орієнтуватися на дані статистики, то в цьому році маємо динаміку на зниження рівня крадіжок, розбоїв, грабежів, шахрайств. Це відомості за три місяці 2017 року. Але навіть один злочин – це вже погано. Мене навчали, що найкращою профілактикою злочинності є обвинувальний вирок. Тому, незважаючи на кількість правопорушень, прокурори націлені на те, щоб у межах своїх повноважень вживати заходи для розкриття злочинів, встановлення осіб та направлення до суду щодо них обвинувальних актів. У жодному разі робота прокурора не може зводитися до залежності від динаміки злочинності.
 
– Є ще один напрям. Назвімо його «створенням єдиної позиції» – конкретне «читання» КПК України, конкретна кваліфікація тощо. На жаль, у нас закони не завжди можна читати однозначно. Як відбувається вироблення оцієї єдиної позиції на практиці?
 
– З цього питання сміялися вчора вдома. Мої старші діти – студенти юридичної академії. Іноді вони мене запитують, просять допомогти у кваліфікації за завданнями, я їм раджу практичні підходи, через що вони отримують «двійки». Мені складно зрозуміти, чому це так. Здавалося б, я вчилася в цьому ж університеті, кримінальне право не змінилося, у нас один і той самий кодекс. Але чомусь інколи не збігаються позиції практиків і викладачів.
 
Правильне застосування закону – це одна з формул успіху дотримання законності в цілому. Кожен злочин відрізняється від іншого. І для того, щоб визначити ту чи іншу кваліфікацію, треба дивитися з різних боків на ситуацію та враховувати дані, які відображені у процесуальних документах. Позицію, єдину для всіх, як і критерії оцінки в цілому для органів прокуратури, ми висловлюємо в листах. Лише за минулий рік ми підготували їх 17. Також говоримо про це на нарадах. Контактуємо з прокурорами. Дуже приємно, коли прокурори місцевих прокуратур звертаються за консультаціями, адже тут в апараті ми не завжди бачимо ті проблеми, з якими стикаються райони на місцях. Хочеться бути корисними.
 
– Зрозуміло, що про роботу ви можете говорити довго й безупинно. А що поза роботою?
 
– Сім’я, прекрасний хаскі, хобі, друзі, книжки, Facebook. Собака – блакитноокий красень, без якого вже складно уявити нашу сім’ю.
 
Не можна весь час бути на роботі – потрібно відволікатися. Тому, напевно, маю багато хобі. Останнє моє найяскравіше хобі, яке переросло в процес навчання, – це практична психологія, точніше гештальт-терапія. Для мене це неймовірно цікаво. На жаль, бракує часу на те, щоб читати спеціалізовану літературу, практикувати. Але пізнання мистецтва контакту з людьми мене не перестає захоплювати. А ще люди гарні навколо надихають.
 
Багато часу я проводжу у спілкуванні з колегами, особливо у Facebook. Ви навіть не уявляєте, які цікаві люди – прокурори! Ерудовані, з масою захоплень, розумні, щирі, віддані справі.
 
Років із п’ять тому сіла за кермо. Стрес знімаю виключно за кермом. Дорога, музика і вперед. Не позбавлена я й суто жіночих захоплень. Вмію і люблю вишивати. Спробувала і хрестиком, і бісером, зараз опанувала алмазну вишивку.
 
Я не люблю чогось не знати – ось моя біда. Інтернет рятує, та й на полицях довідники, купа книжок.
 
Люблю читати дуже. Читаю скрізь. У мене одна книжка – в машині, одна – в телефоні, одна – біля ліжка, ще є на кухні, три – в кабінеті на столі, а ще безліч – у запасі на майбутнє.
 
– А на ніч що зараз читаєте?
 
– «Мистецтво системного мислення» – книжка, як на мене, унікальна. Ти її відкриваєш на будь-якій сторінці й розумієш, про що це і що треба робити.
 
Сімейною книжкою у нас зараз є «Злочин та кара» Ф. Достоєвського: її читають відразу троє дітей, тому довелося перечитати. І ось що цікаво: в 14, 18, 20 і 40 років ця книжка сприймається зовсім по-різному. Коли її читають представники різного віку і різних поглядів, то кожен звертає увагу на якісь особливі речі й робить свої висновки. І коли за чаєм обговорюємо книгу, думки у всіх членів сім’ї абсолютно різні.
 
– Про членів сім’ї… Як можна поєднати роль мами одразу чотирьох дітей та старшого радника юстиції прокуратури?
 
 
 
– Складно відповісти. Мені дуже пощастило з дітьми. Вони мене розуміють та підтримують. Від цього у мене виникає ще більше планів та ідей – як щодо роботи, так і стосовно сім’ї. Мене часто запитують, як я справляюся із чотирма? А я не розумію, як не справлятися? Які варіанти? Я люблю дітей – вони у мене є. Я люблю небо – я на нього дивлюся. Я люблю роботу – я її виконую. Я люблю Харків – я тут живу. Напевно, це основне моє правило: я люблю те, що роблю, і роблю те, що люблю.

Інтерв’ю: Віта Дубовик
Фото із особистого архіву Марини Яловенко

Джерело:
"Вісник прокуратури" №4 2017 рік

кількість переглядів: 1457